Виховна година: "Бабин Яр - місце пам’яті"

Коли ми читаємо про Бабин Яр, нам важко сприймати це просто як історичну подію з підручника. За цифрами - десятки тисяч людей, але за кожною цифрою була окрема людина: дитина, мама, тато, бабуся чи дідусь. Усі вони мали своє життя, родину, мрії, але через нацистську жорстокість усе це було забрано.
Найбільше нас вражає те, що люди були приречені лише через те, ким вони були. 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру було вбито майже 34 тисячі київських євреїв. Важко навіть уявити таку кількість людей і зрозуміти масштаб цієї трагедії.
Проте Бабин Яр став місцем розстрілу не лише для євреїв, а й для багатьох інших жертв окупаційного режиму - ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів лікарні та українських підпільників. Серед них - видатна українська поетеса та діячка Організації українських націоналістів Олена Теліга. У жовтні 1941 року вона прибула до окупованого Києва, щоб розбудовувати культурне життя та боротися за незалежну Україну. Попри загрозу арешту, Олена свідомо відмовилася залишати місто й своїх побратимів. У лютому 1942 року її разом із чоловіком Михайлом та іншими патріотами розстріляли нацисти в Бабиному Яру. На стіні камери в гестапо вона залишила свій останній напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Доля поетеси показує, що Бабин Яр - це також символ боротьби та незламності українського духу.
Особливо сильно передає цей біль вірш Ольги Анстей «Кирилівські яри». У ньому немає просто сухого опису подій -там відчувається людський біль. Поетеса згадує старих людей, дітей, матерів, їхні речі та документи. Через це ми ще більше розумію, що за страшними цифрами стояли звичайні люди.

Ольга Анстей - «Кирилівські яри» (уривок)
Чаша остання. Місцевість ота,
Де потішалась в дрімоті природа,
З фатумом дивним оцьому народу
Стала Голгофою, місцем хреста.
Слухайте! Їх шикували у стрій,
В кучі пожитки поклали на плитах,
Напівзадохлих, напівнедобитих
Напівзакопали в ямі оцій…
Мабуть вам видко бабусь у хустках,
Старців, як Авраам, величавих,
І віфлеємських малят кучерявих
У матерів на руках?
Не віднайти мені правильних слів:
Бачите, речі он їхні тут всюди -
Талес дірявий, уривки Талмуду,
Клапті розмитих дощем паспортів!
Хрест на чолі, що запікся, чорніє!
Місце пекельне, душа ціпеніє!

Після прочитання цього вірша й ознайомлення з долями загиблих ми особливо замислюємся над тим, наскільки страшними можуть бути ненависть і жорстокість. Мені здається, що такі місця, як Бабин Яр, не можна забувати, навіть якщо ці події сталися багато років тому.
Для нас Бабин Яр - це не просто місце на карті. Це нагадування про людей, яких уже немає, і про те, що людське життя має бути найважливішим. Пам’ять про цю трагедію потрібна для того, щоб ми розуміли минуле й не дозволяли ненависті знову привести до подібних трагедій. (Повідомлення приготували Миронюк Варвара, Марченко Марія студентки групи ОТ-26. куратор Туманова Н. П.)

Використані джерела інформації:
1. https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-tragediyi-babynogo-yaru-2022
2. https://www.facebook.com/share/p/1EadNNJbm2/?mibextid=wwXIfr
3. https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/olena-teliga-lyudyna-shcho-vyperedyla-sviy-chas
4. https://old.uinp.gov.ua/news/zhinochi-istorii-drugoi-svitovoi-olena-teliga
5. https://old.uinp.gov.ua/news/110-rokiv-tomu-narodilasya-olena-teliga